Перейти до основного вмісту

Двадцятий день

    Сьогодні час від часу повторювався сліпий дощ. Світить сонечко, і одночасно мрякотить дощик. Понад вечір пустився звичайний дощ, але небо всерівно залишається ясним. Зранку було соячно. Вдень навіть парко. Дихнути важко. 

    Мама показала бджіл на трояндах. Я їх навіть на відео зняла. Ось подивіться.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Двадцять перший день

       Сьогодні проснулась у чотири години ранку, не могла заснути. Бачила схід сонця. Дуже яскравим вогнем помаранчевого кольору. Настільки, яскравий, що засліплює. Дуже світлий світанок, наче інопланетяни приземлилися.      Снідала о шостій годині ранку. І ходжу так, ніби, спати зовсім не хочеться.     Вобід пішов дощ. Спочатку, як сліпий, мрякотів. Потім, звичайний піднявся. Заповнювала блог. Переписала назви фільмів з старих касет. Заповнюю. 

Двадцять другий день

Сьогодні ходила до річки. Їздила на велосипеді. Не доїхала. Повернулась. Дуже втомилась. Жарко сонце. Дуже красиве літо. Багато квітів, клумб. Усе цвіте. Дуже затишно і комфортно. Посиділа у парку а лавочці. Прибігли двоє дівчат. Хрещениця. Привели свою маму. Посиділа у парку на лавочкі. Подивилася на красу квітів. Дуже гарно. Виїхала з дому. Телеффон був заряжений на сімнадцять процентів. Думала вистачить. Випадково вімкнулася камера. Всю дорогу знімала сумку.