Перейти до основного вмісту

Як вибратися з депресії ? День №1

     Як вибратися з депресії ? Краще звісно туди не потрапляти. Буду виправдовуватися. Хвороба. Операція. Там не цікаво. Ну чотири роки лежала вдома. Депресія, це коли постійно стабільно добре, але нічого не відбувається. Словом роботи, кар'єри нема, друзів, з якими просто погуляти можна теж. В усіх сім'ї, дітки. Ну майже, в усіх. Да мені всього-навсьго 27 рочків. Папа і мама є, і братик. Це вже не погано. Стара подружка, якій менше ніж мені на два роки, жартую. Оля, порадила вести блог. Вякому писати, як у щоденнику, все нове, що я сьогодні спробувала. 

    І так думала, що з перого дня все завалю. Тому викручуюсь, як можу. Сиділа в парку на лавочці. Нікуди не спішила і просто дивилась на все, що відбувається. На каштани, які цвітуть, на діток, що граються. Деякі дітки дуже голосно плачуть. Дуже боюся цього крику. Моторошно від нього. Може, це ще трішки хвороби, а може просто дуже чутлива стала. Досі заспокоїтися не можу. Мені їх шкода і треба заспокоювати. Прсто без причини в парку сиділа, ну може, не вперше, але до цього часу рідко таке було. 

    Була на дитячому святі. Не брала участь, як дитина, не сама проводила, як на роботі, без власних дітей, і не званим гостем,  вперше, мабуть. Дітки співають, танцюють, радіють, граються, бігають, стрибають. Все як завжди.  Поруч був ярмарок. Там теж, як завжди. Смаколики різні, глиняні вазочки, плетене з ленточок. 

    Думала схожу до Диканської бані. Не дійшла. Ножки болять. Втомилась. 

    Вперше з братиком Антоном співала під гітару з ударними по телевізору. "Скованые одной цепью" і "Танцевали всю ночь до утра".

    Почала вести цей блог вперше. Блог не вперше, а цей вперше. А ще попробувала редисину з майонезом. Ніколи раніше так не пробувала. Смачно впоєднанні. Сама редиска ніяка, і не добра. А так добре. Думаю треба схуднути, бо, діла не буде, швидко дуже втомлююся. Тому саме, з майонезом.

    Все здалась. Назавтра ідей нема. Версія невідомого автора вперше закурити чи наварити самогонки, мабуть, не підійде, хоча я ще думаю нед цим...Може хоч винця випить, коньячку не хочу, він, як ковтати пече дуже. Як пити, то хоч, щось смачненьке. Жартую тріки...

    

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Двадцять перший день

       Сьогодні проснулась у чотири години ранку, не могла заснути. Бачила схід сонця. Дуже яскравим вогнем помаранчевого кольору. Настільки, яскравий, що засліплює. Дуже світлий світанок, наче інопланетяни приземлилися.      Снідала о шостій годині ранку. І ходжу так, ніби, спати зовсім не хочеться.     Вобід пішов дощ. Спочатку, як сліпий, мрякотів. Потім, звичайний піднявся. Заповнювала блог. Переписала назви фільмів з старих касет. Заповнюю. 

Двадцять другий день

Сьогодні ходила до річки. Їздила на велосипеді. Не доїхала. Повернулась. Дуже втомилась. Жарко сонце. Дуже красиве літо. Багато квітів, клумб. Усе цвіте. Дуже затишно і комфортно. Посиділа у парку а лавочці. Прибігли двоє дівчат. Хрещениця. Привели свою маму. Посиділа у парку на лавочкі. Подивилася на красу квітів. Дуже гарно. Виїхала з дому. Телеффон був заряжений на сімнадцять процентів. Думала вистачить. Випадково вімкнулася камера. Всю дорогу знімала сумку.