Перейти до основного вмісту

Одинадцятий день


     Були з батьками і братом біля річки. Боже, як же там гарно. Спокійна тиха вода. Повільно плине вздовж берега. Тиха мелодія води. Шелест вітру, цвіркотіння птахів. Повільний плин часу. Світ такий, як він є. Непотрібно нікуди спішити, можна просто спинитися. Тут і зараз. 

    Декілька людей ловили рибу, у Ворсклі є риба ! Це дивно. Потім придивилася, біля берега видно цілі косяки риби. Плавали вздовж берега. Поволі неквапливо. Багато малька, як підростуть, то там добрий улов буде. 

    Навколо зелені дерева, кущі. Багато різних трав. Дуже сподобались ромашки на піску. Так цікаво виглядять, і гостуть, на самому піску. Зеблі немає. Чистий, рівненький пісочок. Дуже рівненький.

    Пташечки, як для мене защебетали. Побула наче на курорті. 

    Ще зварили кашу, поставили палатку. Мурашки були, а комарі, майже не тривожили. Дуже багато метеликів, бачила бабку.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Двадцятий день

     Сьогодні час від часу повторювався сліпий дощ. Світить сонечко, і одночасно мрякотить дощик. Понад вечір пустився звичайний дощ, але небо всерівно залишається ясним. Зранку було соячно. Вдень навіть парко. Дихнути важко.       Мама показала бджіл на трояндах. Я їх навіть на відео зняла. Ось подивіться.

Двадцять другий день

Сьогодні ходила до річки. Їздила на велосипеді. Не доїхала. Повернулась. Дуже втомилась. Жарко сонце. Дуже красиве літо. Багато квітів, клумб. Усе цвіте. Дуже затишно і комфортно. Посиділа у парку а лавочці. Прибігли двоє дівчат. Хрещениця. Привели свою маму. Посиділа у парку на лавочкі. Подивилася на красу квітів. Дуже гарно. Виїхала з дому. Телеффон був заряжений на сімнадцять процентів. Думала вистачить. Випадково вімкнулася камера. Всю дорогу знімала сумку.