Перейти до основного вмісту

Дванадцятий день

     Сьогодні була у Полтаві. Рідне місто. Погуляла. Дома краще. Надивилась на сувеніри і інші прекраси. Бачила цікаві, нові вишиванки. Довгі з вишивкою, від горловинки дополу. Дуже красиві. Такі, наче, Рюриковичів щось. Яскрава декоративна вишивка, щось середнє між квітами та геометричним орнаментом. Машинна вишивка. 

    Холодно сьогодні всім. Всі мерзнуть, а мені якраз добре, отак би все літо. Сильний вітер. Вологий, поривчастий, але такий свіжий, ніби, можна піднятись на крила і полетіти. Дуже приємний, наче до душі доторкається.

    Схотілось Нутели. Зробили самі. Така добра. Райська насолода, просто. 

    Зловила себе на думці, що хочеться ходити у старій бабській юпці, і в ній зруніше, ніж у сучасніших. Дивно.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Двадцятий день

     Сьогодні час від часу повторювався сліпий дощ. Світить сонечко, і одночасно мрякотить дощик. Понад вечір пустився звичайний дощ, але небо всерівно залишається ясним. Зранку було соячно. Вдень навіть парко. Дихнути важко.       Мама показала бджіл на трояндах. Я їх навіть на відео зняла. Ось подивіться.

Двадцять другий день

Сьогодні ходила до річки. Їздила на велосипеді. Не доїхала. Повернулась. Дуже втомилась. Жарко сонце. Дуже красиве літо. Багато квітів, клумб. Усе цвіте. Дуже затишно і комфортно. Посиділа у парку а лавочці. Прибігли двоє дівчат. Хрещениця. Привели свою маму. Посиділа у парку на лавочкі. Подивилася на красу квітів. Дуже гарно. Виїхала з дому. Телеффон був заряжений на сімнадцять процентів. Думала вистачить. Випадково вімкнулася камера. Всю дорогу знімала сумку.