Перейти до основного вмісту

Дванадцятий день

     Сьогодні була у Полтаві. Рідне місто. Погуляла. Дома краще. Надивилась на сувеніри і інші прекраси. Бачила цікаві, нові вишиванки. Довгі з вишивкою, від горловинки дополу. Дуже красиві. Такі, наче, Рюриковичів щось. Яскрава декоративна вишивка, щось середнє між квітами та геометричним орнаментом. Машинна вишивка. 

    Холодно сьогодні всім. Всі мерзнуть, а мені якраз добре, отак би все літо. Сильний вітер. Вологий, поривчастий, але такий свіжий, ніби, можна піднятись на крила і полетіти. Дуже приємний, наче до душі доторкається.

    Схотілось Нутели. Зробили самі. Така добра. Райська насолода, просто. 

    Зловила себе на думці, що хочеться ходити у старій бабській юпці, і в ній зруніше, ніж у сучасніших. Дивно.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Двадцять перший день

       Сьогодні проснулась у чотири години ранку, не могла заснути. Бачила схід сонця. Дуже яскравим вогнем помаранчевого кольору. Настільки, яскравий, що засліплює. Дуже світлий світанок, наче інопланетяни приземлилися.      Снідала о шостій годині ранку. І ходжу так, ніби, спати зовсім не хочеться.     Вобід пішов дощ. Спочатку, як сліпий, мрякотів. Потім, звичайний піднявся. Заповнювала блог. Переписала назви фільмів з старих касет. Заповнюю. 

Двадцять другий день

Сьогодні ходила до річки. Їздила на велосипеді. Не доїхала. Повернулась. Дуже втомилась. Жарко сонце. Дуже красиве літо. Багато квітів, клумб. Усе цвіте. Дуже затишно і комфортно. Посиділа у парку а лавочці. Прибігли двоє дівчат. Хрещениця. Привели свою маму. Посиділа у парку на лавочкі. Подивилася на красу квітів. Дуже гарно. Виїхала з дому. Телеффон був заряжений на сімнадцять процентів. Думала вистачить. Випадково вімкнулася камера. Всю дорогу знімала сумку.